Останнім часом редакція “Трибунки” отримує чимало листів від читачів із їхніми розповідями про рідні населені пункти. У кожного села, селища чи міста є своя історія, надбання і традиції, а також своєрідні родзинки. Сьогодні, розповімо про один із таких населених пунктів — селище Велику Данилівку, яка здавна вважалася околицею міста Харкова і входить до складу нашого мегаполіса.
Село Велика Данилівка (з 1963 року селище) знаменне двома курганами — могильниками скіфського періоду IV—II віків до нашої ери (в районі Тищинок). Значить наша слобідка існувала набагато раніше заснованого в 1654 році Харкова.
До недавнього часу це робітниче селище з десятитисячним населенням славилося трударями заводів-велетнів — в авіації переважно чоловіки. Жінки працювали в трьох місцевих колгоспах. Прославилось селище ще й півсотнею офіцерів (закінчили військові ВУЗи в період 1956-2006 рр.), більшість із них отримали дипломи «техніка-лейтенанта» в прославленому ХПТУ МВС СРСР (нині Харківський Національний університет цивільного захисту). Лише перший випуск дав єдиного генерала — Дмитра Єрмака, котрий рекомендував і мене в 1956 році в цей учбовий заклад. Там навчався триразовий чемпіон світу з конькобіжного спорту Олег Гончаренко.
Великоданилівська дітвора навчається сьогодні у триповерховій будівлі ЗОШ №96. Мало хто знає, що ініціювала будівництво школи вчителька молодших класів, депутат Харківської міської ради Ніна Шумиліна. Це велика зручність для місцевих школярів, адже раніше діти навчалися аж у трьох різних шкільних приміщеннях — початковій школі, неповній середній і середній школах.
Позашкільне життя у ЗОШ №96, мабуть, найцікавіше з усіх 200 шкіл Харкова. Яких тут гуртків, студій і творчих колективів тільки немає!
У приміщенні старої (двоповерхової) школи зараз розташовується філія №1 Київського районного центру культури м. Харкова, площею понад 1300 м. кв. Там також вирує цікаве й насичене життя, у якому беруть участь і дорослі, і діти.
Багато десятиліть завклубом у Великій Данилдівці пропрацював О. Р. Свидло. Своєю завзятою працею Олексій Родіонович стверджував, що і один буває в полі воїн. Земляки тоді називали його «селищним міністром культури». Сьогодні також звуть його «дядя Льоня», хоча йому вже понад 90 років. Та він все такий же цікавий співрозмовник.
… Професію кіномеханіка Свидло отримав у 1946 році. Почав працювати аж на 4 райони області — Харківський, Валківський і колишні Олексіївський і Старовірівський. Переїжджаючи кіньми із села в село, обов’язковим атрибутом кіномеханіка Свидла був бензиновий двигун-торохтілка, адже села після війни були не електрифіковані. Протягом двох років Олексій Родіонович дарував селянам радість кіномистецтва.
А одружившись, осів у рідній Великій Данилівці на посаді завідуючого сільським клубом. Також продовжував «крутити кіно» у селищі та наближених до нього населених пунктах Харківського району — у Циркунах, Сороківці, Кутузівці, Руських Тишках.
При клубі працює бібліотека, діють різноманітні гуртки художньої самодіяльності та спортивні секції. Гордістю селища є краєзнавчий музей і православний храм.
Не секрет, що футбол був і залишається у Великій Данилівці найулюбленішим видом спорту. Після війни практично кожна вулиця мала свою футбольну команду, котра виборювала звання кращої вуличної команди. Славилися вулиця Сірівчанка і Медовий провулок, де безперечними лідерами були капітани команд Іван Ярмак та Олександр Соловей.
Крім футболу в селищі розвивається волейбол, легка атлетика, шашки. У селищі часто влаштовуються зустрічі з кращими спортсменами. Наприклад, знаними на весь світ волейболістами Юрієм Поярковим та Василем Матушевічусом.
Ось така вона, Велика Данилівка — селище на околиці мегапорліса. Тут живуть чудові люди, працьовиті й наполегливі. Хоча Велика Данилівка начебто давно є складовою частиною Харкова, та тут все ще продовжує зберігатися сільський устрій життя. І це допомагає не втратити нашому рідному селищу свою неповторність і самобутність.
Олексій СЕРЕДА, мешканець селища Велика Данилівка
Довідка. Селище Велика Данилівка (заснована в ХVII ст.) — історичний район міста Харкова з приватною малоповерховою забудовою, яка доходить аж до Окружної дороги й розділена на дві частини річкою Харків. Населення понад 10 тисяч осіб (більше 2200 будинків). Так звана «ближня Данилівка», правобережна, увійшла до складу Харкова у 1963 році. Дальню Данилівку (лівобережну) приєднали до Харкова в 1986 році, виокремивши від Харківського району. Серед відомих гідронімів Великої Данилівки — Манжосів і Кітлярчиків струмки, річечки Очеретянка й Бобрівка.