Як що вже артист естради зміг зрозуміти жахливий стан речей у  складнотехнічній промисловості, то дійсно це сумно. Бо стан  справ головних оборонних підприємств Харківщини можна описати тільки емоційними фразами за межами «словника Даля».  Президент України був стримано короток у своїй оцінці: «Я В ШОЦІ».

Візіт Володимира Зеленського до

Харкова

6 листопада був досить резонансний. До того, що буде представлений новий  губернатор місцевий політикум та тусовка корупціонерів вже були готові.

Всі чекали чим закінчиться екскурсія по підприємствам, які меседжі будуть оголошені. Напроти облради стурбовані пікетники стояли с плакатами і голосили питання проблеми опалення і «капітуляції».

А Президент України демонстрував свою громадянську мужність,  політичну волю і просто сумлінність  українця. З перших слів офіційної промови у актовому залі авіазаводу мався на увазі розганяй – «Чому у всіх приміщеннях холодно?» — досить екстравагантна фраза як для початку офіційної церемонії. Локація теж була вибрана не просто так. До речі головних відповідальників за тепло у Харкові не було нікого – ні мера і нікого з міськради – а вони запрошувались. 

А ось подальші монологи та діалоги Президента на тему «оборонки» слід конспектувати «капітулянтам». Бо головні капітуляційні процеси ефективно виконала минула влада, яка, як виявилось може розбиратися тільки в шоколадному виробництві, або дуже була зайнята розвитком кондитерської промисловості, що часу на інші галузі не вистачало. Як що Путін вирішив би прибрати під себе Харків – то йому лише було пообіцяти виплатити зарплату оборонним підприємствам та пообіцяти великі замовлення на «велику і могутню» — ключі б йому здали за 15 хвилин би від усіх стратегічних об’єктів. Жах покращення! Боги зарплати по три роки!

А «Укроборнпром» постійно зменшував держзамовлення, передаючи закази приватним фірмам! Президент поспілкувався з керівництвом однієї із самих могутніх танкових компаній на пострадянському просторі. «Нема зарплати», «Нема держзамовлення», «Нема ні тепла ні уваги». Один так для ВСУ за 10 років! Завдяки цьому візиту спільнота узнала, що відновлення потужностей «Малишева» та пов’язаних з ним підприємств України не стосувалось! Залізо йшло за кордон, а за кордону йшла валюта, йшла невідомо яким шляхами, осідаючи на рахунках «посередників». Була валюта, тому гривень на виплату зарплати не було. А що? Війна тоді була як маркетинг Укроборонки для світової спільноти?